
Кар'єру корінний кам'янчанин Роман Кіфлюк розпочинав в органах місцевого самоврядування, працював у Кам'янець-Подільській міській раді. Згодом пішов на підвищення. У столиці занурився в медійну галузь, довгий час був начальником управління контролю та аналізу телерадіомовлення Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення. А нещодавно написав заяву на звільнення...
Дізнавшись цю новину, подумала: "Напевне, пішов у вільне плавання". А от і ні - готується до нового старту.
РОМАН КІФЛЮК: "НАЙПЕРШЕ, НАМ БРАКУЄ СТРАТЕГІЧНОГО БАЧЕННЯ"
Він завжди таким був - цілеспрямованим і наполегливим. Постійно в пошуках нового - стандартів, реформ, досвіду. Численні міжнародні стажування, життя громадське і політичне так тісно перепліталися, що, здавалося, вже ні на що не вистачить часу. А його вистачало - і на сім'ю, і на улюблений спорт. Колись у Кам'янці-Подільському він був чемпіоном міста з шахів, а от у столиці захопився бігом. Досі він продовжує грати в шахи, у яких вже тричі здобув чемпіонство світу з кібер-шахів у складі збірної України. Також пише вірші, готує вже третю збірку до друку, а восени планує пробігти черговий марафон.
Здається, марафон - це про нього. Тож цікаво, який він у Романа Кіфлюка сьогодні - спортивний, громадський, медійний чи політичний?
- Романе Миколайовичу, почнемо з політики, тим паче, що цього року на місцевому рівні це вкрай актуальна тема. Бажання знову балотуватися на голову м.Кам'янця-Подільського не виникає? Чому?
- Чи можна змінити нинішню систему управління, щоб уникнути так званого кумівства, чи українці приречені з цим жити?
Але переформатування системи не може відбутися лише згори. Від звичайних працівників також надзвичайно багато залежить. Тут, на мою думку, надзвичайно згубним є інстинкт самозбереження. З одного боку це добра якість, але не в цьому випадку. Такі люди не бажають змін, за будь-яку ціну тримаються за свою посаду, навіть якщо вона не велика, і зовсім не має корупційного чинника. Вони вважають, що ініціатива карається, і з усім погоджуються з керівництвом. Я вже мовчу, якщо до цього чинника ще додається конфлікт інтересів. Тоді навіть найкраща реформа наштовхується на шалений супротив. І навіть найкращу стратегію може поховати виконавець на кінцевій ланці, якщо він не зацікавлений у її успіху. Та й не слід забувати, що і від самих громадян також багато залежить. "Моя хата скраю" - не найкраща позиція сьогодні. Замовчуючи проблеми, порушники залишаються безкарними і укріплюються у своїй впевненості, що вони боги, на своїх посадах, маленькі, але боги. Ось це, здавалося б, замкнене коло потрібно розірвати.
- Ви чимало подорожували, бачили життя та устрій інших країн. Що із позитивного досвіду хотіли би втілити в життя, якби мали всі важелі впливу?
- На Вашу думку, сьогодні ми програємо інформаційну війну чи взагалі не вміємо воювати?
Державна інформаційна політика, як і більшість інших, про що я говорив вище, зараз викликає багато питань. Куди ми рухаємося? Що буде за 5-10 років. Невідомо. Але останні дії влади у цій сфері викликають багато запитань. І здобутки останніх років, а це і кіно, і українська пісня, підтримка культурних проектів, суспільного мовника зараз під великим питанням існування в принципі. І це не може не викликати занепокоєння. Але все ж до остаточної поразки на інформаційному фронті ще далеко, моя особиста думка. Та боротьба нас чекає рішуча, оскільки ворог, який п'ять останніх років вичікував, зараз пішов у масований наступ. Просто відсидітися, очікуючи хто переможе, тепер не вийде. Існування країни залежить від кожного з нас.
- Що потрібно мати, щоб бути успішним мером Кам'янця-Подільського?
І хоча мер це не президент, з ним легше поспілкуватися, та все ж такі нагоди трапляються не часто. Тому налагодити ефективну систему комунікації із мешканцями міста має стати одним із пріоритетів. "Сюрпризи" із незрозумілими проектами рішень виконавчого комітету чи міської ради мають назавжди відійти у минуле. Такі речі примушують громадян сумніватися у ваших добрих намірах навіть тоді, коли все чесно і прозоро. А втрачена довіра через такі проекти відновлюється не скоро, якщо відновлюється взагалі.
Не менш важливим для міського голови є підтримка міської ради, оскільки без такої підтримкик4 навіть найпрогресивніша міська політики може перетворитися на боротьбу з вітряками. А бурхлива діяльність так і залишиться діяльністю із незрозумілими результатами. І тут ми також дісталися до надважливого питання - встановлення критеріїв оцінки. Чому важливого, тому що багато політиків надзвичайно бояться цього аспекту. Навіть у тих містах, де є стратегія, не в усіх стратегічних планах є такий розділ, як критерії оцінювання. Погодьтеся, що це дуже зручно, декларуєш 3-4 напрямки розвитку, а потім береш якісь результати, які більш-менш підходять до тих напрямків, і видаєш їх за свої успіхи. У нас дуже часто люблять робити оцінку, порівнюючи із якимось попереднім періодом, чи вибирати між поганим і ще гіршим. Але цей підхід, на мою думку, є хибним. Порівнювати потрібно виключно зі стандартом, до якого ви прагнете. Бо бути трішечки кращим за дуже поганий варіант - слабка втіха. Насправді оцінити можна все, але тоді доведеться відповідати за свої слова. Чіткі правила гри, а також послідовність у своїх діях, дозволять громаді усвідомити, що вони такі ж господарі свого міста, і що їх участь у міських процесах є важливою та затребуваною, а не лише "для галочки".
Неможливо побудувати суспільне благо за чийсь рахунок, тому тут потрібно враховувати всі зацікавлені сторони. Це в теорії, на практиці ж бувають різні ситуації. Та все ж я мрію, що одного разу ми побачимо вибори на підставі реальних програм розвитку. А не лише популістсько-слоганові рибацькі історії, в які чомусь продовжують вірити наші люди. Давайте пофантазуємо. Уявіть лише на виборах міського голови кандидат: пропонує свою стратегію розвитку на 5-10 років, із чіткими планом реалізації (бізнес-план) та чіткими критеріями його реалізації. І цей план автоматично затверджує міська рада одразу після перемоги кандидата.
Переконаний, що рівень довіри та поваги до міської влади напряму залежатиме від успішності реалізації цієї стратегії. І дати своє бачення цій успішності буде складно, адже кожен зможе оцінити її згідно з затвердженими критеріями.
Лише за чітких правил і усім зрозумілими критеріями, можуть з'явитися сильні інституції, які будуть невілювати кумівство. А загалом, управління містом достатньо складний проект. До нього треба бути добре підготовленим. Також треба вчитися, але якщо сподіватися, що вчитимешся по ходу, то усіх чекає прикре розчарування. Для порівняння візьму за приклад участь у марафонні. Треба бути дуже наївним, щоб сподіватися пробігти 42 км без підготовки, або навчитися долати таку відстань під час власне забігу. Особисто я наважився записатися на участь у марафоні лише після 3-х років наполегливих тренувань. А керування містом аж ніяк не простіша справа за марафон.